Історико-краєзнавчий музей села Мильно

Історико - краєзнавчий музей села Мильно Зборівського району – культурно-освітній і науково-дослідний осередок села, у фондах якого понад 250 експонатів – пам'яток матеріальної і духовної культури.
Музей засновано 2015 року педагогічним та учнівським колективами школи.
Експозиційні матеріали розміщені на площі 17, 6 м2, побудовані за хронологічно-тематичним принципом. У приміщенні музею на площі 8,2 м2 є інтер'єр кімнати-світлиці із предметами народного побуту.
В експозиційному розділі «Геологія рідного краю» - скам'янілі рештки морських організмів, які у неогеновий період (25-14 млн. р. тому) заселяли тепле Тортонське і Сарматське моря. В експозиції - відбитки двостулкових і черевоногих молюсків-верметусів, моховаток, коралів, морських червів-серпул. Ці експонати знайдені у місцевих Товтрах (Медоборах) – залишках розмитих бар’єрних рифів.
Центральне місце в експозиційному розділі «Археологія» займають експонати, що розповідають про господарство і духовну культуру землеробсько-скотарських племен Висоцької культури, які густо заселяли басейн місцевої річки Гук наприкінці епохи бронзи – початку ранньозалізного віку (кінець ІІ – початок І тис. до н. е).
Наші далекі предки займалися землеробством - вирощували жито, ячмінь, просо, пшеницю. Наявність серед експонатів музею крем’яних серпів, терочників свідчить про збирання і обробку ними злакових культур. Під час розкопок поселень і могильника в Мильно знайдено крем´яні відщепи, пластини, різці, крем’яні ножі, скребачки для обробки шкіри, дерева, кістки, також кам'яна сокира і наконечники для стріл.

Висоцькі майстри продукували багато різноманітного посуду ліпної кераміки, хоча помітними є відмінності між побутовим і ритуальним посудом. Перший із них в експозиції представлений неорнаментованим кубком. Небіжчикам же ставили кілька мініатюрних посудинок , одна із яких – горщечок, виставлена у вітрині експозиційного розділу. Саме ритуальний посуд, пов'язаний, очевидно, з культом родючості, надає особливого колориту цій культурі.
Наступна експозиційна тема присвячена численним війнам, які в минулому не один раз порушували мирне життя наших односельчан. Оскільки в роки І світової війни фронт чотири рази перекочувався через територію села Мильно, то найбільше матеріалів присвячено саме цій епосі. У вітрині – холодна зброя (штик-ножі до гвинтівок, багнет), патрони, відстріляні гарматні гільзи, шрапнелі, солдатські фляги, ґудзики до шинель. Металевий футляр для протигаза, німецька важка протитанкова рушниця, радянські військові каски нагадують відвідувачам події ІІ світової війни, а гарматні ядра - польсько-турецьку війну кінця ХVII століття.
Окремий експозиційний розділ знайомить із нумізматичною колекцією. В експозиції – мідні монети (боратинки) Речі Посполитої 1633-1668 років, монети часів Австро-Угорщини, Польщі, гітлерівської Німеччини і Радянського Союзу. У музеї - велика колекція банкнот середини ХІХ – кінця ХХ століть. Серед інших – друковані у Німеччині 25 карбованців 1919 року часів Гетьманату.
В експозиції – карта фон Міга кінця ХVІІІ століття, на якій зображено села Мильно і Бліх, а також навколишню територію. Завершує розділ колекція старовинних люльок-носогрійок і кишенькових годинників.
В музеї експонуються зразки такого яскравого і самобутнього культурного явища, як традиційний народний одяг. Натільний жіночий і чоловічий одяг початку ХХ століття представляють полотняні, оздоблені вишивкою сорочки, жіночий поясний одяг – вовняна запаска і полотняна димка, а також керсетка і короткий кожушок, в якому комір, поли і низ рукавів прикрашені чорною смушкою. Доповненням до костюма є вузька, червоного кольору крайка. Взуття традиційне – плетені з рослинних стеблин личаки, жіночі шкіряні черевики-румунки з халявою, що має шнуровку, та чоловічі шкіряні чоботи.
Матеріали експозиційного розділу доповнює килим, створений за традиційними геометричними подільськими візерунками. Виріб відзначається високим художнім рівнем, створений на базі домашнього ткацького промислу миленської родини Думанських, які є авторами і численних музейних експонатів – килимків (цвілюхів).
Окремий експозиційний розділ знайомить із колекцією ікон кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. Серед двадцяти ікон - чудотворний образ Ісуса з Милятина. До ІІ світової війни Милятин вважався великим відпустовим місцем в нашій околиці. Тут у польському костелі був чудотворний образ розп'ятого Христа, який славився чудодійною поміччю тим, хто приходив до нього. Прочани із Мильна в зелений четвер, пішки вирушали через Сасів, Білий Камінь і Буськ до Милятина. Багатьом хворим і немічним поміг Милятинський Христос. Ще донині в тяжких хвилинах мильнівці звертаються: “Ісусе Милятинський, помилуй нас”. Відвідувачі мають змогу оглянути також ікони - Матері Божої Зарваницької, Святої Родини, Хресної Дороги, Ангела-Хоронителя та інші.
Група експонатів знайомить з розвитком селянських промислів у Мильно в ХІХ – на початку ХХ століття: гончарства, шевства, ткацтва, бджільництва, столярства, садівництва, а також із предметами повсякденного побуту – горшками, мисками, глечиками, макітрами, авторами яких були невідомі народні майстри-гончарі першої половини ХХ століття із сусіднього села Вертелка. Серед експонатів – раритетні глечики-двійнята (унікальні керамічні вироби чорного кольору із давнього гончарного центру – Гавареччини), передані до музею мешканкою села Бліх Марією Томашівською. Зберігається у музеї зразок давньої дерев'яної медогонки і рійниці, що належали місцевому пасічнику Володимиру Луцику. В експозиції – жорна, ступа, терлиця для тіпання волокна, веретена, качалка, рубель, колекція старовинних прасок.
Значне місце у музеї займає колекція літератури. В селі уже 1924 року діяла читальня “Просвіти” і гурток “Сільського Господаря”. Бібліотека “Просвіти” була першим всенародним центром духовної культури Мильна. Перлина збірки – це національно-патріотичні видання 1920-1930-х років минулого століття, що належали сільській читальні «Просвіти». Серед них – п'ять екземплярів ілюстрованого дитячого журналу «Дзвіночок», який виховував дітей у дусі патріотизму та любові до рідного слова. Літературу для самоосвітнього гуртка при читальні замовляли щорічно через каталог-книгарню НТШ у Львові. Сьогодні експонуються у музеї видання товариства “Просвіта”: “Історія України від 1917 р.” Омеляна Терлецького (1936 рік видання); тижневик «Про характер» (1938 рік видання); ілюстрований календар-альманах «Жіночої долі» (1937 рік видання). В експозиційному розділі є і господарські видання «Просвіти», зокрема книжка «Плекання овочевих дерев і овочевих корчів, а заразом збір, перехованє та спожиткованє овочів» 1908 року, а також книжка “Взірцевий господар”, написана доктором Казимиром Мічинським, професором рільничої академії в Дублянах.
Серед пізніших книг – пригодницька повість «Син України», надрукована у післявоєнні роки в середовищі української діаспори США і подарована вихідцем із села Мильно, доктором Павлом Джулем.
Завершує експедиційний розділ збірка літератури духовного спрямування. Це численні старовинні молитовники кишенькового формату українською і польською мовами, а також декілька примірників видання на польській мові “Лицар чистий”. Більшість із них надруковані наприкінці ХІХ століття. Привертає увагу «Молитвенник для жовнірів Українців-Католиків” (укладач священник Олександр Коренець), надрукований 1916 року у Відні для українців, що воювали на фронтах І світової війни у складі Австро-Угорської армії. Доповнює тему журнал «Під прапором Хреста – читання для українського народу» 1936 року, в якому надруковано статті Митрополита Андрея Шептицького “Церковний рік”, доктора М. Гнатишака “Великі роковини” (пам'яті М.Шашкевича), отця доктора Ігнатія Цегельського “Українські люрди”, Степана Конрада “Виховання дітей” . Поряд - «Служебник» 1866 року, а також дві унікальні книги «Спис парафіян церкви Різдва Пресвятої Діви Марії» за період від початку ХІХ століття по 1944 рік, передані музею отцем-деканом церкви Різдва Пресвятої Діви Марії Василем Небесним. За цими книгами жителі Мильна та Бліху мають змогу дослідити своє генеалогічне дерево до п’ятого покоління.
Усі книги, об'єднані цим розділом, становлять одну з найцінніших колекцій музею. Кількість цих видань переконливо свідчить про рівень зацікавленості, світогляд та всебічні інтереси наших земляків у міжвоєнний період.
Поряд із книгами виставлено репродукцію картини “Вїзд Хмельницького до Київа. Січень 1649 року”, яка з нагоди 280-ліття в'їзду Хмельницького до Києва 1929 року доповнила інтер'єр хати-читальні.
Окремий розділ експозиції знайомить із традиційним для Західного Поділля інтер’єром хати. Внутрішній кут хати займає висока піч (груба) із лежанкою (автор – вчитель місцевої школи Володимир Мельник). В експозиції – старовинні класичні меблі: старий бамбетель (лава-ліжко, яке розсувалося для спання та складалося для сидіння); старовинна кована дерев'яна скриня (дарунок уродженця села Бліх Петра Марціяша); ослін – переносна кімнатна лава для сидіння; крісло із різьбленим дерев'яним декором (до ІІ світової війни крісло знаходилось у панському маєтку Цінських); жердка для одягу. На стіні – мисник для посуду. Багатою є колекція посуду, яка до ІІ світової війни належала заможному селянинові, місцевому мельникові Броніславу Помису. Серед експонатів – таріль поливна, розписана фарбами, головним сюжетом якої є рослинний орнамент. Комплекс хатнього начиння включає - ночви (нецки), солом’яник, бочка, діжка, хлібна лопата, солом’яний кошик, гладущики, масничка з колотушкою, глиняна миска, кухоль та дерев'яна ложка, горщик, глиняний друшляк (цідилка).
Під стелею через усю хату виступає фрагмент бальока (сволока), взятий із старої глиняної хати. На сволоку вирізьблений хрест і дата побудови хати – 1927 рік. Бальок має закріплений посередині залізний гак, до якого підвішена старовинна, плетена з коріння сосни колиска, подарована для музею жителькою села Мильно Марією Кучмай. Наступний експонат – рушник невідомої сільської майстрині середини ХХ століття із вишитим написом “Боже, Україну храни, не дай нам згинуть в ярмі”.
Розуміння величезних можливостей освіти і "виховання історією" призвело до усвідомлення активної участі самих вчителів і їх вихованців в краєзнавчих дослідженнях. Як зберегти цей унікальний матеріал для сучасників і нащадків, як використовувати підсумок пошукової діяльності для формування знань, умінь, ціннісних орієнтацій, як на основі його розвивати творчі здібності учнів, виховувати в них повагу до культури та історії рідного краю? Гідним місцем зберігання, використання, популяризації, експонування, вивчення підсумків пошукової, краєзнавчої діяльності є історико-краєзнавчий музей села Мильно.
Музей є однією з форм організованої діяльності з виконання педагогічної мети. Створена нами модель будується на розумінні музею як форми освітньої, виховної і дослідницької роботи. Музей служить своїм творцям, він інтегрований у навчально-виховний процес і тісно включений в життя місцевої громади.